По конкурсному проекту Територія Майдану біля ОДА. Дещо після наради.

Опоненти цього проекту нічого, крім проголошення гасел, не робили. Лише декларативний підхід у вигляді постулатів, деяких гасел і звинувачень і дуже голосно, інколи з переходом на крик. І це все. Ні участі у написанні програми конкурсу, ні якихось серйозних зауважень вже у якості члена журі. Все відбулося потім у вигляді скарг на всі рівні, аж до Президента.

А про те, що воза поперед кобили не ставлять, у опонентів уяви, мабуть, немає і тому про те, що спочатку вирішують схему генплану, закладаючи якусь містобудівну історію для цієї території (це у спрощеному вигляді), а вже потім починають співпрацювати з митцями і в тісній співпраці, з повагою один до одного, і особливо до ТЕМИ, вже знаходять те саме необхідне колегіальне рішення. І тому здійнявся галас про те що нашим поважним полтавським митцям або митцям з інших міст, у галузі скульптури і монументального мистецтва перекрили кисень, їх проігнорували. І все це на тлі галасу про невшанування Героїв Майдану – ну чисто провокативна спекуляція.

Про інші вади погляду опонентів вже сказали інші дописувачі і про старі погляди і таке інше. Але вразив мене пан Шулик, який заявив знову у усній формі, про значні містобудівні недоліки, які має конкурсна робота.

А чому б не допомогти молодим хлопцям у цій важливій роботі, будучи професором, задля цієї благородної справи і з користю для нашого міста, а не робити пусті усні заяви прийнявши опозиційну позу. Для прикладу: пан Шулик, цій роботі закидає відсутність проекту детального планування, який вже ніяк не міг бути створений до проведення конкурсу. Цікаво, а інші аргументи такого ж плану?

Виходить все по полтавські: дешеві розборки і неповага до колег по професії. А задля чого?

Леонід Балацький, архітектор

Будемо вдячні за Ваш відгук