Будівництво сучасних будівель в історичному середовищі – дуже непроста справа і практично завжди викликає суперечки. Кожна така спроба завжди піддається нищівній критиці, суть якої зводиться до того, що новітня споруда руйнує атмосферу старовинного міста, дисонує з оточенням і що варто було будувати “під старовину”, а не щось сучасне та модернове. Якщо ж будують “під старовину”, в стилі будівель, що знаходяться поряд,  то теж маємо не менше критики в стилі “що за одоробло сюди втулили?”.

Саме тому ми вирішили розпочати дискусію: якими ж мають бути новобудови в історичному середовищі? Стилізовані під старовинні будинки чи в сучасному стилі? І якщо в сучасному, то які до них мають бути вимоги, якими критеріями мають керуватись архітектори?

Звернемось до вимог ЮНЕСКО, сформульованих у  Віденському меморандумі 2005. Так, пункт 21 згаданого меморандуму говорить:

21. Taking into account the basic definition (according to Article 7 of this Memorandum), urban planning, contemporary architecture and preservation of the historic urban landscape should avoid all forms of pseudo-historical design, as they constitute a denial of both the historical and the contemporary alike. One historical view should not supplant others, as history must remain readable, while continuity of culture through quality interventions is the ultimate goal.

Тобто насправді є дуже чітке розмежування між справді старовинними спорудами, які потрібно усіляко берегти та підтримувати в належному стані, та новими спорудами, які мають відповідати своїм виглядом та технологіями часу своєї побудови, а не прикидатися кам’яницями 16-го століття, тим самим знецінюючи справді старовинні споруди. І ЮНЕСКО чітко каже, що воно проти псевдо-історичного проектування.

На сайті ЮНЕСКО за підсумками Віденської конференції, що була присвячена сучасній архітектурі на територіях історичної спадщини, також описане ставлення організації до цього питання:

UNESCO welcomes and promotes contemporary cultural expressions, including modern architecture, as they constitute a continuation of culture and cultural traditions. However, there are obviously limits to what to plan, design and build when working in valuable historic environments, which were voluntarily nominated by the countries concerned to be placed on the WH List. A World Heritage site is not just any other site and it requires special treatment. Therefore, high-rise constructions should be positioned sufficiently away from historic areas where they cannot disturb sensitive balances in the built environment, or obstruct views to historic landmarks and landscapes.

Тобто, ЮНЕСКО підтримує появу сучасної архітектури в історичних середовищах, оскільки вона показує розвиток культурних традицій та підтримує спадковість цього розвитку. Але, звісно, є і обмеження та велика відповідальність. Нові будівлі мають дуже делікатно вписуватись у оточення своїм масштабом, не порушувати пропорцій та панорамних виглядів середовища. Саме тому будівництво багатоповерхових споруд має відбуватися на віддалі від історичного середовища.

Наведемо декілька прикладів з європейських країн, вдалого на наш погляд,  поєднання сучасної архітектури з старовинною.

Медичний центр. Лейпциг, Німеччина.

Розширення школи. Тарту, Естонія.

Офісний центр. Копенгаген, Данія.

Офісна будівля у Варшаві. Проект.

Відень

Так було

Так стало

В той же час в Україні, зокрема в Полтаві та Кам’янці-Подільському є приклади новобудов, які або добре стилізовані під старовину, або ж побудовані за давніми малюнками, і, на думку багатьох, вдало вписалися в архітектурний простір.

Кам’янець-Подільський. Новобудови в історичній зоні

Новобудови в Кам'янці-Подільському

Полтава. Новобудови в історичній зоні

Тож запрошуємо до дискусії: чи завжди потрібно дотримуватись рекомендацій ЮНЕСКО, чи можуть бути виключення? І якщо так, то яким критеріям мають відповідати забудови “під старовину” в історичному середовищі?

Свої коментарі залишайте внизу, під цим матеріалом. Будемо вдячні будь-якій аргументованій думці.

За матеріалами alex_shutyuk

One thought on “Сучасна архітектура в історичному середовищі – дискусія”

  1. Непоганий, хоча і досить поверхневий огляд проблеми. ЮНЕСКО вельми поважна організація та не закосніла у своїх поглядах на спадщину. Але основоположний постулат – домірність нових споруд, що уводяться в історичну тканину міста, порушується повсюдно. Саме через масштаб ми сприймаємо нову інформацію про можливість або неможливість новобудови, а лише потім звертаємо увагу на стилістику, деталі, архітектуру. Проблема українських історичних міст у тому, що архітектори стоять на напівзігнутих ніжках перед інвестором і виконують головні забаганку – вище, дешевше, простіше. Це як антагонізм Вітрувію про корисність, міцність, красоту. А взагалі кожне місто має індивідуальне обличчя і підходити до нього зі стандартами мабуть не варто. Дискусія фахівців – ось перший крок для подолання жахливого втручання в історичне середовище, далі – варіантне (!) проектування.

Будемо вдячні за Ваш відгук